Хобі

Нинішня будівля Гімназії №2 була запроектована архітектором Йозефом Ляйцнером (Josef Laizner)у 1880-их роках. Споруда запроектована у стилі «Неоренесанс» імала житлове призначення. Даний стиль був улюбленим стилем чернівецьких архітекторів, які проектували навчальні заклади (корпус університету по вулиці Університетській, який запроектований з використанням прийомів французької архітектури).

Будинок – 3-х поверховий. Акцентує цю споруду центральний ризаліт та підкреслюють стилістику фасаду бічні ризаліти. Чітко розгранені поверхи будинку. Фасад будівлі на рівні першого поверху прикрашений прямокутною рустикою.  На цьому рівні знаходяться 11 рівномірно профільованих напівциркульних отворів: 3 дверних і 8 віконних. Вікна на ризалітах – більші за звичайні.  Вхід у будівлю утворюють 3 напівциркульні арки, центральна арка є домінуючою за рахунок своїх розмірів. У цих арках розміщуються двохстулкові двері та люнети. Всі арочні простори  з’єднані між собою, характерними для Ренесансу,  горизонтальними тягами.

На рівні другого поверху знаходяться 11 віконних отворів. Центральні 3 об’єднані у спільній композиції балкону. Вертикальні грані 3-х ризалітів облицьовані рустикою. Над вікнами знаходяться сандрики,  в яких чергуються фронтони: сегментий та трикутний. Між віконним отвором і сандриком розміщується фриз із рослинним орнаментом (вінок). Грані вікна оформленні пілястрами коринфського ордеру. Під вікнами розміщена база та балюстрада.

Балконна композиція знаходиться в центрі фасаду. Вона складається з хвилястого сандрику, на якому розміщенні 2 статуї – чоловіка і жінки, та фриз з рослинним орнаментом. Віконні отвори огородженні особливими пілястрами – каріатидами. 

Також каріатиди використані як пілястри для вікон бокових ризалітів.

Балкон опирається на 4 кронштейни, виконані типовими для стилю Ренесанс, і оформленні рослинним орнаментом.

На рівні третього поверху знаходиться римсько-античній вінчаючий карниз.  Над вікнами – валютний елемент сандрику з вінчаючим декором – чашою. Пілястри відсутні. Другий і третій поверх розподілені на фасаді горизонтальною тягою давньо-грецького орнаметну – «Бегучая собака».

***

У кадастровій книзі обліку власників нерухомого майна засвідчено про те, що у 1873 році даний триповерховий будинок №444 зареєстрований на ім’я Берхарда Векслера.1908 року право власності на будинок успадкував Генріх Векслер, який, у свою чергу, 13 вересня 1910 року продав  Мішелім Фрідману та Бернарду Гольдбрухту. 23 жовтня 1920 року власники, відповідно документу, на основі заповіту стали Отті Фрідман і Ерна Фрідман, а також Роза Гольдбрухт.